Стоїчна українська поезія. Василь Стус – символ незламного духу, збереження людської гідності. Поезії «Мені зоря сіяла нині вранці...» (або «Господи, гніву пречистого…»), «Крізь сотні сумнівів я йду до тебе...» ( або «О земле втрачена, явися...»), «Як добре те, що смерті не боюсь я…». ТЛ: екзистенційні ідеї в художньому творі.

Дізнаємось

про життєвий і творчий шлях Василя Стуса, його роль як символу боротьби за свободу духу, правду і людську гідність;
що таке стоїцизм у філософії та як його ідеї виявляються в українській поезії ХХ століття;
які риси екзистенційної філософії (самотність, вибір, відповідальність, страх, гідність, свобода духу) відображені у поезії Стуса;
про те, як поет через слово протистоїть злу, ницості, духовному поневоленню;
як поетичне слово може стати зброєю і молитвою водночас.

Навчимось

аналізувати поезії Стуса з погляду їхніх філософських і морально-етичних ідей;
розпізнавати екзистенційні мотиви у художньому творі (самопізнання, страждання, свобода, смерть, вибір, віра);
тлумачити образи зорі, землі, Господа, смерті як символи духовного шляху людини;
розуміти стоїчну позицію поета — мужність, внутрішню свободу, готовність прийняти страждання як шлях очищення;
висловлювати власні судження про сенс людського життя, гідність, стійкість перед випробуваннями;

Проблемні питання

Д.з.

Доступно тільки для зареєстрованих користувачів