1. Вступ. Мовлення як предмет стилістики і культури мовлення. Два рівні володіння українською літературною мовою: мовлення правильне (норми літературної мови) і мовлення комунікативно доцільне (змістовність, логічність, точність, виразність, доречність). Мовна стійкість як ключова риса національно-мовної особистості. Джерела, що живлять мовну стійкість. Функціональна стилістика і культура мовлення. Функціональні стилі мовлення. Стилістичні норми.

Дізнаємось

- суть поняття «мовна особистість», «мовна стійкість»;
- особливості вияву цієї риси;
- вимоги до культури мовлення;
- види помилок, пов’язані з порушенням стильової єдності, змістовності, логічності, доречності.

Навчимось

- розрізняти мовлення правильне і ненормативне, комунікативно недоцільне, стилістичні норми української літературної мови; особливості розмовного й книжного мовлення; стилі
мовлення та їхні характерні ознаки;
- користуватися у побуті й навчанні українською мовою;
- визначати нормативне і ненормативне використання мовних засобів у текстах різних стилів мовлення;
- аналізувати тексти розглянутих стилів мовлення з погляду змістовності, логічності, точності, виразності, доцільності мовлення;
- складати власні усні й письмові висловлювання;
- знаходити і виправляти помилки, пов’язані з порушенням стильової єдності, змістовності, логічності, доречності;
- висловлювати припущення щодо важливості цієї риси мовної особистості;
- аналізувати риси, досвід і поведінку мовної особистості.

Проблемні питання

Д.з.

Доступно тільки для зареєстрованих користувачів